Під час карантину займаємось із дітьми.

Ліпити з пластиліну – цікаво і корисно! Ліплення – один з методів розвитку дитячої особистості. Документ містить добірку відео-інструкцій для цікавого і легкого ліплення з пластиліну з власними дітьми та учнями. Ліпити з пластиліну – цікаво і корисно! Ліплення – один з методів розвитку дитячої особистості. Кожен, мабуть, пам’ятає, як у дитинстві полюбляв виліплювати з пластиліну найрізноманітніші речі. Це водночас весела гра та перші кроки до мистецтва. Наразі малеча не вимушена обмежуватися одним лиш пластиліном. Адже на прилавках є безліч різноманітних мас для ліплення: глина, гіпс і навіть тісто. Разом з ними продають спеціальні форми та прилади для майстрування. Ліплення – один з методів розвитку дрібної моторики дитини. Що насправді важливо, адже здатність вправно володіти ручками стимулює мозкову та психічну активність, вдосконалює увагу, мислення, уяву, пам'ять, відчуття та сприймання. Коли починати ліпити? Загалом починати виконувати вправи для розвитку дрібної моторики необхідно якомога раніше. Вже з трьох рочків займатися можна серйозніше, саме в цей час варто давати дитині пластилін. Щоденно треба приділяти час вправам. Починати треба з п'ятихвилинних занять, потім поступово збільшувати час. Ліплення– один з методів розвитку дитячої особистості. Особливо з 4 до 6 років в період тактильного пізнавання, адже саме в цей час слова не так діють на дитину, як дотики. Активуючи дитячі пальчики, відбувається активація кори головного мозку. Важливо, щоб дитина продовжувала ліпити аж до 9 років, як кажуть психологи, це період коли «рука вчить мозок», - пояснює завідувач науково-методичного центру Інституту післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області Діана Романовська. – Ліплення діє як арт-терапія, корекція та реабілітація (особливо для дітей з вадами). Як терапія воно допомагає звільнитися від негативних емоцій, адже діти часто перенавантажені через заняття, спілкування. Це вільне ліплення, коли просто мнеш пластилін чи глину руками, аби просто розслабитися. Розвиває пізнавання, інтелект тематичне ліплення. Коли є завдання, наприклад, виліпити зайчика, дитина його виконує. Вчимося ліпити разом з батьками Коли дитині вперше дають пластилін, вона зовсім не розуміє, що з ним робити і як. Ще більше розчаровує, коли маля намагається зліпити щось, а виходить зовсім не так, як уявлялося. Саме тому батьки мають допомагати малюкові, адже після невдач він взагалі може зненавидіти ліплення. За словами Діани Романовської, спочатку треба ліпити на очах у дитини, все пояснювати, давати зрозуміти, що і у вас не все ідеально виходить. Якщо малюк не бажає братися за пластилін, продовжуйте це декілька днів поспіль. Надалі залишайте приладдя на видному та доступному для дитини місці, вона обов’язково схоче спробувати сама. А коли зрозуміє, що цікаво створювати тварин, людей, предмети, хоч весь світ власноруч, це скоріш за все, стане улюбленим заняттям. Надважливо, щоб дитина вміла отримувати саме інтелектуальну приємність від роботи з пластиліном, глиною, бо у наш час нове покоління розучилося радіти від творчих здобутків. Здатність вправно володіти ручками стимулює мозкову та психічну активність, вдосконалює мислення, уяву, пам'ять та сприймання Привчити до ліплення – вкрай важливо, бо, окрім усього, воно розвиває творчість, що у майбутньому допомагає дитині. Скульпторів-початківців краще спочатку навчити основних методів ліплення: скочування (рухом напівзігнутих долонь хрест-навхрест скочувати кульку); розкачування (долоні з'єднуються човником і з почерговим рухом відбувається сплющування, розкачуємо шматочки); вдавлювання; пощипування. Та навіть ці прості дії краще треба добре пояснити. Починати варто з ліплення не з глини, а з пластиліну. Маленькі діти надають перевагу кольоровим матеріалам. Звикнути допоможе гра в ліплення коржів, намистин або «Ластівчиного гнізда», під час неї розповідати про лікувальні грязі і аплікації. Якщо вам здається, що малюк обирає неправильне положення рук під час ліплення, не зважайте, не треба нав’язувати йому, на вашу думку, правильне, нехай вибере більш зручний для себе спосіб. При цьому слід підказати, що кисть руки повинна згинатися добре. З чого ж ліпити? Якщо ще двадцять років тому на прилавках для ліплення можна було знайти тільки пластилін. То зараз там ціле різномаїття глин, пластику, спеціальних мас, тіста. Рецепти солоного тіста для ліплення 1. Склянку солі змішати з 2 склянками пшеничного борошна. Додати 125 мл води і вимісити густе тісто. 2. 100 г житнього та 100 г пшеничного борошна змішати з 400 г кухонної солі. Отриману суміш розвести 250 мл ледь теплої води, туди ж додати 2 столові ложки клею для шпалер. Тісто виходить дуже еластичним і добре тримає форму. 3. 200 г солі і 400 г борошна потрібно змішати і залити 200 мл води кімнатної температури. Додати туди 2 столові ложки рослинної олії. Вимісити еластичне тісто. Та пластилін поки що залишається найпопулярнішим. Найбільша його перевага – дешевизна. З одного шматочка можна ліпити багато разів. Крім того, він не вимащує руки і різнокольоровий. Та має пластилін чимало недоліків. По-перше, вироби з нього недовговічні, крім того, маленька дитина може проковтнути шматок. Сьогодні досить часто продають неякісний пластилін, який може серйозно зашкодити здоров’ю малюка. Нині найпопулярнішим матеріалом для ліплення серед батьків є тісто. Це унікальний матеріал для ліплення. Залежно від віку і переваг дитини консистенція тіста може бути м'якою або крутою, воно може бути солодким або солоним, а ще тісто можна підфарбувати натуральним барвником, наприклад, буряковим або морквяним соком. А найголовніше – якщо малюк з’їсть шматочок свого виробу – його шлунок не постраждає. Таке тісто легко виготовити самотужки, проте його продають і в дитячих магазинах. Там можна знайти навіть різнокольорове. Прекрасно для безпечного ліплення підійде віск. Та він швидко застигає. Його розрізають на кубики, занурюють в теплу воду і ліплять доки він теплий. Віск залишається м’яким 3-4 хвилини, а потім застигає. З нього добре катати кульки і ліпити свічки.